» » ЯКОСЬ В ОДНОМУ СЕЛІ

ЯКОСЬ В ОДНОМУ СЕЛІ

ЯКОСЬ В ОДНОМУ СЕЛІ
(в стилі анекдота)


Ще тільки сонечко ось-ось починає виглядати з-за обрію, а в селі вже кипить життя. В сараях мукає, хрюкає, кукурікає, ірже, гуде, матюкається. Так зазвичай просинається українське село. І не залежно від пори року - так зо дня в день.

І ось одного такого літнього дня від сну просиналося село. Десь уже гомоніли господарі, пораючись по господарству, гавкали собаки, заробляючи собі на сніданок, а в одній з хат, в окремій кімнаті, спав парубок років з двадцяти п’яти. Він смачно хропів, при цьому ще й прицмокував, а в кімнаті стояв такий перегар, що всі мухи позбивалися біля кватирки і жадібно в щілину ковтали повітря. Так, не кожна муха сьогодні могла долетіти бодай до середини кімнати, падала як після дихлофосу.

В кімнаті відкрилися двері і в порозі з’явився чоловік. Вдихнувши повітря, він зморщив свого носа і сказав:
-Синку, синку пора вставати. Доки роса треба йти косити. Чуєш що кажу. Вставай.
Парубок щось буркнув під носа і повернувся на другий бік.
-Що ти там лепечеш? Вставай я тобі сказав.
-Батьку, та яке там сьогодні косити. Що не бачиш в якому я стані?
-Ти в такому стані майже щодня, а корівка їсти хоче. Вставай я сказав.
Парубок ледве встав з ліжка і нехотя пішов з кімнати. На обличчях мух, в той час, можна було побачити радісну посмішку.

Покосивши трохи, парубок поглянув на село, а потім на батька.
-Тату, щось коса тупа. Я швиденько збігаю додому поклепаю.
-Давай швиденько і не барись, - промовив батько, продовжуючи косити.
Син з вистрибом побіг до села. Зайшовши до хати він побачив матір, яка щось копошилася по господарству.
-Мамо, батько казав що б ви вареників із капустою наварили і літру поставили, бо косити дуже багато, а їсти вже хочеться.
-А де ж я ту літру візьму?
-Тю ма, де візьмете. В магазин збігаєте. А то батько сьогодні щось не в гуморі.
Випивши росол з банки, в якій плав зморщений солоний огірок, парубок пішов назад до батька.

Прийшовши він подивився на батька і запитав:
-Тату, а ви б оце вареники з капустою їли б та ще й з горілочкою?
-З якого це дива ще й з горілочкою?
-Та не знаю, мати казала, що йди та клич батька вареники їсти бо мабуть потомилися, та й роботи багато, а що б працювалося краще ще й літру поставлю.
-Та воно наче б і не зашкодило б. Ну, раз такі справи, пішли.

І батько з сином вирушили до села. А в цей час зваривши вареники, мати взяла гроші і пішла до магазину. Син, прибавивши в ході, обігнав батька і по дорозі зайшов до сусіда.
-Дядьку Петре, ви вдома?
-Що ти лобуряка хотів?
-Та я то нічого не хотів. Я хотів вас попередити про те, що мій батько дізнався, що ви з моєю мамкою вечорами ходите в кукурудзу балуватися.
-Що, як дізнався? О йо й. Що ж його робити?
-Що робити? Давайте літру, піду батька в балакувати що б не наробив дурниць. Ну, а як не домовлюся то тікайте в кукурудзу.

Сусід швиденько виніс хлопцю літру. Той з посмішкою забрав пляшку і швиденько побіг на зустріч матері.
-Мамо, купили літру?
-Так купила, і взагалі, що це за п’янка з ранку?
-Ой мамочко, ви мабуть до дому не йдіть.
-З якого це дива?
-Так батько ж дізнався, що ви з дядьком Петром вечорами в кукурудзі балуєтеся.
-Ой, як дізнався, що ж робити?
-Ви мамо, йдіть до дому, але в хату не заходьте, сховайтеся в клуні, а я піду з ним говорити що б біди не наробив. Ну, а як не домовлюся, то ховайтеся в кукурудзі. Давайте пляшку.

Забравши пляшку, парубок поспішив додому. Тільки став на поріг, як зразу кликнув батька:
-Тату, оце тільки що зустрів сусіда, дядька Петра, так він просив що б ви швиденько взяли колійського ножа та прирізали його кабанчика, бо щось прихворів. Боїться що б не здох.
-Та зараз сходжу. А ти мамку не бачив де вона шлиндає?
-Та звідкіля я знаю.
Батько взявши ножа пішов до сусіда. Побачивши це, жінка ледве свідомість не втратила: «Боженьки, що тепер буде?»

-Петро ти де? А ну виходь. Давай я швиденько чикну тай на цьому закінчимо. Бо в мене роботи багато.
«Мабуть не домовився. Що ж робити, -сидячи тихенько в клуні подумав Петро, - А, його син говорив, що треба тікати в кукурудзу»
А батько походив, походив по двору сусіда і за сараєм побачив кабанчика, який нічого не підозрюючи спав собі. «Ти дивись, мабуть не встиг – подумав батько і поклав руку на кабанчика – О, так він ще теплий.» Батько постоявши трохи, і не дочекавшись Петра, вставив ніж під ліву пахву кабанчику, той і хрюкнути не встиг. Отак з ножем і пішов додому.

Побачивши чоловіка з ножем у руці, з якого скапувала кров, жінка не роздумуючи швиденько дала дьору до кукурудзи.
-Синку, так де мамка, і де обіцяна літра?
-Тю та, а ви що до цих пір не знаєте, що мамка з дядьком Петром бігає у кукурудзу балуватися.
-Що?
-Так і оце я тільки що бачив, як дядько Петро і мамка побігли в поле в бік кукурудзи. Он дивіться, добігають.
-Ах, он воно як,- вигукнув батько і теж побіг в поле.

Син поставив дві літрові пляшки на стіл і наливши з однієї собі в стакан промовив:
-Я ж казав батьку, що не будемо сьогодні косити. Так ні вставай, вставай поки роса.

Вже смеркало. Село потроху засинало, лише в полі у кукурудзі відбувалися якісь дивні речі, а в хаті на ліжку з веселою посмішкою на вустах спав парубок.
Мухи потроху почали злітатися до кватирки.

Magadar Адміністратор

Автор: Magadar

Комментарі відвідувачів блогу (1)

Фото юзера Virass
Virass 04.05.2015
В сараях мукає, хрюкає, кукурікає, ірже, гуде, матюкається. Так зазвичай просинається українське село.

Ха, відразу посмішка ни обличчі wink